Зима під зимовим сонцем світиться
мерзлими купами-крихтами, -
тримай очі відкритими,
дай хворому зимньому вітрові
увірватися в твої лелені,
як непокриті старіють дерева,
несковані поки прозорим льодом
далекі сталеві ріки,
за полем рудим стоїть ліс оголений,
за полем рудим стоїть ліс оголений,
святом пахнуть зелені голки,
крізь стовбури виструнчених вдалину сосен
дивиться пильно небо оком своїм на усе це...
Дивна зима, природа ще не заснула,
склала, мов зброю, листя під ноги нечутно,
весь світ, якщо майже без снігу,
виглядає таким...витонченим та готичним,
майстерно вписались памели, гнізда
на шероховатих живих хитливих гілках
над полотном дороги, яка вже купу років, -
а все та сама поки,
і тихо да вікном маршрутки в сонячний,
холодний та живий, весь в дірах,
як мій старезний пояс,
цей світ не зміг сховати всіх морозів,
та й не хотів ховати їх!

Немає коментарів:
Дописати коментар