неділя, 30 березня 2014 р.


...Липневі дні тягнулись стрімко,
 летіли тихо, швидко, і осідали на плечах,
як попіл із усіх нічних багать,
якого полум"я багряні язики
лизали, пили жадібноповітря,
і роздавали щедро іскри
цій непокірній голові.
Підтримував тоді їх шепіт вітру,
хитались велети-берези,
голки сосен, як горіти можна так стрімко,
 так яскраво, як вони?

Хто б знав, як місяць уночі
усі дерева освітив,
їх ніжно пестив, рахував, нудьгу собою фарбував,
 довершений його овал і зараз у мені, а також-
димн сосни ці, весела осока в ногах,
жага природи до прекрасного життя,
це все зелене й синє,
а виглянь далі, в день на полі
стояли й бавилися-гнулись сухостої,
до неба все тягнули вічні колоски,
і скільки тисяч сотень ваших тут голів,
можливо, сотні?

 Це Все безкрає й синє,
такі пухнасті, такі димні, такі пухнасті хмари,
блакить заповнила всі очі до кінця, до краю,
дерев далеких зелень прикривала горизонт,
пісок так легко гладив руки, як і мох,
 моїх долонь торкався теплий вітер,
на фіолетово-зелені квіти кидала
хвоя-підліток свою зубасту тінь,
мурахи все снували по сухій землі,
і сонце гріло та раділо, я так безкрайо щиро люблю ці степи!
Гуляли босими в веселій цій траві,
а ліс всміхався, 
дарував на ягоди ожин,
він просто був із нами, поряд жив
глибокий, чистий та прозорий
усі ці неповторні дні


Зима під зимовим сонцем світиться
мерзлими купами-крихтами, - 
тримай очі відкритими,
дай хворому зимньому вітрові
увірватися в твої лелені,
як непокриті старіють дерева,
несковані поки прозорим льодом 
далекі сталеві ріки,
 за полем рудим стоїть ліс оголений,
святом пахнуть зелені голки,
крізь стовбури виструнчених вдалину сосен
дивиться пильно небо оком своїм на усе це...
Дивна зима, природа ще не заснула,
склала, мов зброю, листя під ноги нечутно,
весь світ, якщо майже без снігу,
виглядає таким...витонченим та готичним,
майстерно вписались памели, гнізда
на шероховатих живих хитливих гілках
над полотном дороги, яка вже купу років, - 
а все та сама поки,
і тихо да вікном маршрутки в сонячний,
холодний та живий, весь в дірах,
як мій старезний пояс,
цей світ не зміг сховати всіх морозів,
та й не хотів ховати їх!