четвер, 3 квітня 2014 р.




У небі пропливали баржі, білі кораблі

і білі пишнотілі замки на блакиті літа,
в глибині озер, і маківки найвищих 
вартових-дерев, які чуби вмочили в небо...
Посміхалось сонце. Як бездумно
в цей простір вкинув кольори і пензлі,
хмари угорі - глибоко димні, зібрались 
бавитися під моїм вікном, а я застиг
на власній кухні, серед зелені та сині,
і посміхаюсь літу в тиші, поклавши в небеса
контрольний пак думок...зловити б їх і скласти,
та вільний вітер рве краї цих хмар-емоцій-відчуттів,
я неба цього збережу хоча б шматок в собі, а з часом
і тобі додам його п"янкого меду неба в чай,
хоча б у піснях та віршах, які в у час дають хоч трішечки,
хоч краплю, та тепла...як глибоко, на почуттях зіграло літо
в ігри, і білі вогкі теплі на повітрі хмари ізгори дивились, 

як місто бавив вечір із мостами на плечах...

Немає коментарів:

Дописати коментар